Справа Мошка Рабиновича з Шаргородським православним монастирем про суму 3000 рублів сріблом

За читанням користувача: кадр 3, арк. 1 — позивач Мошко Шліомович Рабинович, міщанин і житель Шаргорода. У заяві повідомляє, що почав будівництво 1864 року на поміщицькій землі за 22 сажні від монастирської огорожі. Акт від 21 травня 1864 року склали архітекторський помічник Бетхер, місцевий пристав та управитель маєтку Запольський. Знесення будинку поліцією у вересні заявник пов’язує з наказом генерал-губернатора Анненкова після скарг монастиря. У прочитаному рядку рік знесення наведений неповно: 186. Кадр 4, арк. 1 зв. — заявлена сума 3000 рублів сріблом: 2000 будівництво, 700 очікуваний дохід, 300 найм житла. Це позиція позивача.

За читанням користувача: кадр 43, арк. 40 — казенна палата визнає правильним рішення цивільної палати від 12 лютого 1871 року; кадр 44, арк. 40 зв. — справу по казенній палаті вважають закінченою. Кадри 45–46, арк. 42–42 зв. — виконавчий лист від 4 жовтня 1874 року, ухвала 27 вересня 1874 року: стягнути з Мошка Шліомова Рабиновича 150 рублів штрафу та 6 рублів 40 копійок гербового збору за 16 аркушів. Склад палати: голова Димитрій Михайлович Без-Корнилович, члени Кирило Микитович Трубаєв та Олександр Антонович Іванов. Виконавчий лист видано Гербановському.

За читанням користувача: кадри 44–45, арк. 41–41 зв. — рапорт судового пристава Митрофана Олександровича Гербановського від 17 січня 1880 року № 35 (позначка 19 січня 1880). Для виконання листа від 4 жовтня 1874 року № 16148 пристав їздив до Шаргорода, але не знайшов ні Рабиновича, ні його майна. За зібраними відомостями той переселився до Бессарабської губернії, точне місце невідоме. Лист повернуто палаті. Зі звірених уривків не випливає фактичне стягнення.

Користувач підтвердив читання резолютивного абзацу на кадрі 39: цивільна палата відмовила Рабиновичу в праві на цей позов і призначила 150 рублів штрафу. Підтвердження стосується саме резолюції; мотивувальну частину цим не звірено.

Читання користувача, кадри 26–27, арк. 23–24: рішення цивільної палати від 12 лютого 1871 року викладає огляд будівництва Рабиновича. Бетхер, пристав і управитель Запольський за участі монастирського представника ієромонаха Олександра та понятих визнали відстань 22 сажні допустимою за ст. 433 Будівельного статуту; склали акт 21 травня 1864 року. Ділянку відведено Запольським від імені Сангушка. Рабинович зобов’язався не продавати алкоголь: ст. 436 вимагала для такої торгівлі 40 сажнів від монастиря. Дата підписки у наданому читанні 29 квітня 1964 року; цифру не виправлено здогадом.

Читання користувача, кадри 27–28, арк. 24–25: ієромонах Олександр подав окрему думку проти акта огляду. Посилався на тривалу незабудованість площі, монастирський план і розміщення будинку навпроти брами; вживав антиєврейські узагальнення та висував звинувачення щодо Рабиновича. За його словами, княгиня Любомирська 1801 року видала єврейці Хаї документ на ділянку цієї площі, а поміщик відвів іншу площу для єврейської забудови на новому базарі. Це позиція монастирського представника, не незалежне підтвердження всіх його тверджень.

Читання користувача, кадр 29, арк. 25 зв.–26: 27 червня 1864 року № 850 губернському архітектору Бистрову доручено оглянути будинок з приставом і представником монастиря. Монастир звернувся до Анненкова під час його проїзду та повторно 17 липня, повідомляючи про проживання Рабиновича в будинку з 1 липня. 24 липня № 4849 Анненков передав записку подільському губернатору з вимогою негайно знести будинок і доповісти. У викладі одночасно згадано проїзд у липні й попередню записку від 12 червня № 153; суперечність дат не усунуто здогадом.

роки: в описі «1866–1871 у вихідній таблиці статті; оригінал опису не звірено» → насправді «Є рапорт від 17 січня 1880 року, арк. 41–41 зв., кадри 44–45; початкова дата з титулу ще не звірена»

Верхня межа 1871 не охоплює всіх документів локальної копії. Підтверджено користувачем документ 1880 року; початкову межу не перевірено.